Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю

Синдром дефіциту уваги з гіперактівностью- поширеною нейропсихіатричний синдром, симптоми якого виникають в дитинстві і нерідко тривають в дорослому віці. СДУГ - це поліморфний клінічний синдром, головним проявом якого є порушення здатності дитини контролювати і регулювати свою поведінку, що виливається в рухову гіперактивність, порушення уваги і імпульсивність. На слові поліморфний хочеться зробити особливий наголос, оскільки в дійсності немає двох однакових дітей з СДУГ, у цього синдрому багато осіб і широкий спектр можливих проявів.

За різними оцінками від 5 до 7% дітей шкільного віку мають СДУГ. Тобто в кожному класі як мінімум у однієї дитини. для дітей СДУГ частіше діагностуються в 4-6 разів у хлопчиків ніж дівчаток розвиток клінічної картини залежить від генетичної схильності яка зустрічається приблизно в 60-80 відсотках випадків Фактори навколишнього середовища можуть вплинути на виникнення СДУГ, регулюючи активність генів впливає на тяжкість симптомів Серед факторів ризику у час вагітності такі, як: куріння матері, вживання алкоголю, психоактивних речовин, асфіксія плода. Фактори ризику, пов'язані з мікрокліматом в сім'ї: проблеми спілкування, конфлікти- підсилюють опозиційні, демонстративні і поведінкові симптоми, хоча самостійно не викликають СДУГ. Також, ймовірно, можуть посилювати проблеми з концентрацією уваги перегляд швидких тв-програма дітьми до 3 років. Надмірне проведення часу за комп'ютерними іграмі- може посилювати занепокоєння і викликати проблеми концентрації уваги.

Епізоди неуважності, гіперактивності, імпульсивності зустрічаються досить часто але У пацієнтів з СДУГ вони тривають більше довго, чітко впливають на функціональні можливості.

Виділяють три типи СДУГ: перший тип-переважно проблеми з концентрацією уваги без імпульсивності і гіперактивності, другий тип-гіперактивність та імпульсивність без істотних проблем з концентрацією, 3тіпа-змішаний.

Для установки діагнозу не існує специфічних діагностичних обстежень. Необхідна розширена оцінка всіх обставин, детальне клінічне, неврологічне обстеження, лабораторна та інструментальна діагностика.

Питання диференційної діагностики (пошук відмінностей) мають вікову залежність. Так, у дітей дошкільного віку важливо звернути увагу на розлад аутистичного спектру, рассстройство мови, рухові і сенсорні розлади. У дітей шкільного віку діагностичний пошук повинен включати проблеми тривожного характеру з навчанням опозиційно демонстративні і поведінкові розлади, а також депресію. У підлітків важливо врахувати в диференціальному пошуку афективні синдроми, залежність від прийому наркотичних засобів, психотичні розлади, емоційну нестабільність, антисоціальні типи розлади особистості, епілепсію, наслідки черепно-мозкових травм.

Адекватне лікування СДУГ включає консультування дитячим неврологом, психологом, психоневрологом, фармакотерапию при необхідності, а також дієтотерапію. Варто відзначити, що найчастіше, комплексний підхід в лікуванні включає роботу не тільки з дитиною, а й з батьками, педагогами, однолітками.

Важливо усвідомити, що суть діагностичних ярликів не в тому, щоб «навішувати» їх на дітей, перестаючи при цьому бачити індивідуальність в її неповторності, а в тому, щоб мати можливість розуміти особливості конкретної дитини і знати, як йому допомогти в подоланні труднощів.

Будьте здорові!